Звернення Юрія Дрюченко



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Терміново потрібна допомога полковнику з позивним Рембо!

Терміново потрібна допомога полковнику з позивним РембоХакімзянову Віктору Авріковичу. Він в лікарні. Стан здоровя під загрозою – діагноз «гангрена кінцівки правої руки». Потрібні гроші на ліки. Номер його картки: Приватбанк 5168 7456 0018 7824.

Газета «Культура і Життя» №8.


Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Музей «Честь і гідність Українців» відкритий!

Музей «Честь і гідність Українців» відкритий! Дякую всім за підтримку та співпрацю! Адреса музею у приміщенні СШ №110 вул. Козацька, 5 (м.Диміївська). Гліб Гржибовский.
В школе Киева состоялось открытие Музея АТО
(Фото)
Ведомости-УКРАИНА



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Розповідь про керівника студії-галереї «Духом незламні» Жоржа Шанаєва.

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 80-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ АВТОРА. Жорж ШАНАЄВ. «МИ ДУХОМ НЕЗЛАМНІ». Художня графіка з фондів Національного музею «Чорнобиль».

Розповідь про керівника групи «Духом незламні» Жоржа Шанаєва.

Жорж ШАНАЄВ народився у м. Києві у 1936 році.
Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, науковець, автор 20 винаходів, 150 науково-технічних публікацій, ряду раціоналізаторських пропозицій, водолаз 1 класу, художник-графік, поет, музикант, виконавець бардівської пісні, інвалід Чорнобилю.

До вашій уваги 53 графічні роботи Жоржа Шанаєва, присвячені темі осмислення наслідків Чорнобильської катастрофи для людства та екології планети, які були написані автором протягом 30 років на лікарняних ліжках.

Фотоальбом

Натисніть на малюнок.


Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

День Гідності та Свободи. Школа №138.

25 листопада 2016 року в школі №138 міста Києва відбувся День Гідності та Свободи серед учнів 5-11 класів за участю учнів 3-А класу. Захід був присвячений революційним подіям на Майдані в 2013–2014 рр. Гостем заходу став учасник Майдану, художник, учасник проекту по встановленню пам’ятника Небесної сотні та героям АТО Юрій Петрович Дрюченко, Голова Асоціації членів Національної спілки художників України — учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Автор сценарія і відеоряду – Наталія Веселицька. Вірші Наталії Веселицької, Ірини Дживаго, Тетяни Попової, Олега Стрекаля, переклад його вірша Тетяни Майданович.

slayd1img_3930_okЛюдині природньо сподіватись на краще. Важливо, щоб Надія не була марною. Далеко не у кожної людини збуваються найкращі сподівання.

Сподівання на гарне життя в рідній Україні, можливість бачити світ і вільно спілкуватися, реалізовувати свій творчий потенціал – заради цього українці різного віку вийшли на майдан в листопаді 2013 року.

Вірш про сенс життя і надію (1)

Мої сподівання на кращі події –
Я вірю і знаю – є в світі любов!
Вона до краплини, калини, людини.
Без неї не має духовних основ.

Є творчість у світі!
І ми її діти!
Свобода нам сяє –
Наш зоряний птах.

Не можна радіти,
Коли наші діти
Не бачили сонця
У власних очах!

Сонце у житті людини символізує найкраще – щирість, гарний настрій, кращі сподівання, віру в майбутнє.

img_3933_okНа дорозі люди сонця чекали,
Чорні гори смутку вони нагадали.
Їх бажання в небі піснею летіло.
Та, на жаль, це сонце для людей згоріло.

І на темній скелі зірки танцювали.
В королівство ночі вовки завітали.
Нагадали люди добре і погане.
Та, на жаль, це сонце для людей не встане.

Приспів:
Вставай, сонце, вставай, вставай!

Сліпим очі відкривай!
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Сліпим очі відкривай!

Приспів:
Не відкрили очі промені щасливі

Та у хвилях ночі скарб людський згубили.
Народились діти – та світла їм не треба,
Бо на їхні очі насипали пепла.
Приспів:
Вставай, сонце, вставай, вставай!

Сліпим очі відкривай!
Вставай, сонце, вставай, вставай!
Ранок Божий починай!

Речитатів:
Прилетіла з неба птаха легкокрила,

Розгорнулись в душах янгольськії крила,
І прозріли очі від проміню сонця.
Запалили люди свічки у віконцях.

Коли люди не зрячі, то не можуть побачити сонце… Але, коли прозрівають, то здатні помітити легкокрилого птаха свободи і впустити його в свою душу. Тоді він стає зіркою Благовість (3).

Ця зірка Благовість.
І в небі України
Вона запалена
Сьогодні недарма.

Нове життя триває
І віднині
Не володіє нами
Вже пітьма.

Панує творчість.
Ми впізнали
Хто ми.
Впізнали Мати,

Світло, що з її лиця.
Тому немає суму,
Болю, втоми.
І плідним стане
Прагнення митця.

Поєднанно усіх прорабів Духу.
Будуєм храм
Одвічного життя.
Співаємо.
Благаю, Простір, слухай,
Як наша Пісня
Поведе до майбуття.

slayd2img_3936_okimg_3934_okimg_3948_okЖиве в кожнім серці крилатеє слово,
Полюють даремно за ним птахолови
Не варто, не варто за ним полювати,
Його не спіймаєш не кинеш за грати.

Шалене це слово незаймана птиця
Його не лякають вогні інквізицій
Воно окриляє сплюндровану мову,
Згадаймо його всі ми знову і знову…

Як зветься цей чарівний птах,
З блакиттю чистою в очах?
Свобода!

Щоб віри смолоскип не згас
Хто в темні ночі кличе нас?
Свобода!

Хто нас виводить із пітьми,
Хто робить нас усіх людьми?
Свобода!

Хто своїм сонячним крилом
На битву кличе з вічним злом?
Свобода!

img_3954_ok21 листопада 2013 року підписано Указом президента України Петром Порошенком як День Гідності та Свободи 13 листопада 2014 року «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…»

21 листопада 2013 року – річниця Євромайдану. Три роки тому на центральній площі України розпочався порівняно небагатолюдний протест прихильників євроінтеграції, що вилився в підсумку у повалення влади, що, в свою чергу, спровокувало згодом війну на сході України.

Майдан поміняв країну на «до» і «після», показавши, що в Україні є патріоти, готові захищати країну навіть за відсутності необхідного озброєння та адекватного командування.

Згадаємо про те, як змінювався Майдан, починаючи з 21 листопада 2013 року, які трагичні події пережила Україна!

slayd3slayd4slayd5slayd6slayd7slayd8slayd9slayd10Почорніла – Майдану кров,
Йду по ній – мов померклий жар.
Ненадійний неба покров,
Революцій пробито буквар.

На бруківці – свічі в строю,
Підійду – додам і свою.
Залишуся, і постою.
Життя на краю…

Почорніла Майдану кров.
Дощ і кулі – коли ж їм спин?
Ненадійний неба покров,
А для нас же родивсь Божий Син…

Та коли далеко Святі,
Сотня мовчки стає на путі
Кулі тій, що руйнує, мстить,
В наше серце летить…

Героїчна смерть Небесної сотні та інших героїв Євромайдану вимагає вшанування та увічнення величі їх подвигу та не переможності Українського духу.

Вшанування та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні для нинішнього та прийдешніх поколінь, встановлення комплексу пам`яті на вул. Інститутській розроблено найкращими митцями України під орудою Народного художника України Aнатолія Гайдамаки.

Основна ідея створення пам’ятника: душі загиблих захисників України незримо присутні поряд з нами. На склі перил мосту заплановано розміщення фотопортретів НЕБЕСНОЇ СОТНІ та деяких загиблих воїнів АТО.

Фігури ангелів зроблені з анодованих алюмінієвих трубок, що підкреслює Небесну сутність героїв, перехід від матерії в духовний світ.

Про цей проект розповість учасник Майдану, художник Юрій Петрович Дрюченко, Голова Асоціації членів Національної спілки художників України учасників наслідків аварії на ЧАЕС.

img_3985_ok
«Танок Ангелів». Танок 11-класників.
img_3961_ok
Виступ Юрія Петровича Дрюченка, гостя заходу, художника, учасника революційних подій 2013–2014 рр.

img_3969_okimg_3975_okimg_3964_okЗ вдячністю схиляємось перед пам’яттю героїв, які віддали своє життя за щасливу і вільну країну.

Хвилина мовчання.
«Пісня пливе кача».

img_3987_okimg_3989_okimg_3992_okНескінчені шляхи золоті —
На війну вже пішли наші хлопці.
Захищають країну,
А нам лише Ангел
лишився в віконці.

Нескінченість у вісімки є.
Нескінченість від болю і втоми.
Я благаю, щоб діти землі
Пам’ятали про Божі закони.

Пам’ятайте віддавших життя
За щасливу і вільну країну.
І якщо розумієте світ,
То всім серцем любіть Україну!

Повернення сина на рідну землю з інших країн і її захист – головна думка наступного тексту.

На повернення блудного сина
Зачекалась земля України.
Поки він за кордоном мандрує –
Вороги рідну землю плюндрують.

Попелюшкою стала царівна,
Овдовіла свята королівна.
Кров’ю чистою землю полили,
Кращих юних синів загубили.

Де ж блукаєш, сину мій рідний?
Чи тобі вірний шлях не видний?
Чи не світить зірка в дорозі?
Не чекає любов на порозі?

Крижане твоє, кам’яне серце
Хай розтопить сльоза гаряча.
Хай засяє Вітчизни сонце
І всміхнеться, нарешті, вдача!

Повертай ти коня до Дому.
Не служи просто та нікому.
Ти відчуй як душа співає
І життя на землі прославляє!

Коли в серцях прокидається надія і є віра на краще, то ця любов розтоплює серця і змінює майбутнє на краще!

slayd12

img_3999_ok
Виступ завуча з виховної роботи школи №138.

img_3996_okimg_4003_okimg_4015_ok



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

День Гідності та Свободи. Школа №255.

23 листопада 2016 року в школі №255 міста Києва відбувся День Гідності та Свободи серед учнів 5-11 класів. Захід був присвячений революційним подіям на Майдані в 2013–2014 рр. Гостем заходу став учасник Майдану, художник, учасник проекту по встановленню пам’ятника Небесної сотні та героям АТО Юрій Петрович Дрюченко, Голова Асоціації членів Національної спілки художників України — учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Автор сценарія і відеоряду – Наталія Веселицька. Вірші Наталії Веселицької, Ірини Дживаго, Тетяни Попової, Олега Стрекаля, переклад його вірша Тетяни Майданович.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Завуч з виховної роботи школи №255 Савкіна Тетяна Анатоліївна з гостем заходу Юрієм Петровичем Дрюченко – художником, учасником революційних подій 2013–2014 рр.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Початок заходу: «Майдан, ти в наших серцях… Ми пам’ятаємо!..»
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
«Вставай, сонце, вставай! Сліпим очі відкривай!»
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
«Народ завжди, завжди стає юрбою, Коли не бачить ціль перед собою. Коли ж мета велична як Свобода, Юрба завжди, завжди стає народом!»

Народ завжди, завжди стає юрбою,
Коли не бачить ціль перед собою.
Коли ж мета велична як Свобода,
Юрба завжди, завжди стає народом!

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Хвилина мовчання.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Увага дітей до подій Майдану.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
«Хто такі яничари?» – запитав дітей гість заходу Юрій Петрович Дрюченко.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Юрій Петрович спілкується з дітьми.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
«Я чую голос рідної землі! І в сьогоденні майбуття плекаю…»
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Учасники заходу «День Свободи і Гідності України». Фото на пам’ять.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Велике сонце Свободи.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Сонечки країни України.


Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Гілка Чорнобильника

Дорогі друзі!

Потрібна допомога голові чорнобильського об’єднання «Чорнобиль-86» і головному реактору видання «ПостЧорнобиль» Анатолію Федоровичу Колядіну, який багато років активно відстоює права чорнобильців та інформує їх про стан справ через створену ним газету«ПостЧернобиль».

Восени він переніс серйозну життєво-важливу операцію, однак тепер, після нещодавного подвійного інсульту, стан його здоров’я знову потребує втручання медиків.

Прохання не залишатися байдужими.

Номер карти Приватбанку для перерахувань — 5168 7555 2984 3639 (Марія Римша, донька).

Привезли з межі Чорнобильської зони гілку чорнобильника до Києва і подарували їй нове життя. Вона є символом Надії на Щастя, кращу Долю.)))

img_4121a_novyiy-razmer
Наприкінці осіні 2016 року.
img_4096
На березі Качиного озера в парку Партизанської Слави була висаджена гілка чорнобильника.

img_4094a_novyiy-razmer

img_4094a_novyiy-razmer
Галя Бреус приготувала гілку чорнобильника для посадки.
img_4101a_novyiy-razmer
Гілка чорнобильника готова для посадки.
img_4108a_novyiy-razmer
Відбувається посадка чорнобильника.
img_4119a_novyiy-razmer
Родина Бреусів біля гілки чорнобильника.

Галина БРЕУС (СІУ)

Дитятки…   Дитятки…  Дитятки*…
Деточки… Деточки… Деточки –
Молит Полынная веточка**
С Корнем – кусочком Земли:
Вы от Пути отошли… !
ЗОНА – ТО ПАМЯТНИК ВЕЧНЫЙ
ВАШЕЙ ГОРДЫНЕ БЕСПЕЧНОЙ.
Вглубь устремились, вглубь.
Знания ваши глубоки,
Все не охватишь оком –
Истину ищете вы,
Тайны стремитесь открыть.
Досить*** вам вглубь рыть и рыть!
ИСТИНА – ЖЕМЧУГ БЕСЦЕННЫЙ
В НАШИХ СЕРДЦАХ ПРЕДЛЕЖИТ.
ТОТ БОГА, ДЕТОЧКИ, ЗРИТ,
КТО ЗЕМЛЮ-МАТУШКУ ЧТИТ,
ДРУГА В БЕДЕ НЕ БРОСАЕТ,
ТОТ БОГА-ИСТИНУ ЗНАЕТ…
Ну, а Земля отдыхает
От Непослушных Детей.
Низко поклонимся Ей.

Горькая Ветка Полыни,
Может, укажешь Причины
Страшной Чернобыля Ночи,
Горькой беды Фукусимы???

– Деточки, корни едины…
Все чрез Адама повинны,
Повинны все через Еву.
Мудрость Отца мы хотели
Полностью (!) уразуметь.
И ЗА ГОРДЫНЮ ЭТУ
МИР ПОСЕТИЛА СМЕРТЬ!

Разве учиться плохо –
Знания получать?
В Космос стремиться далёко?

– ВЫ ЗАМАХНУЛИСЬ НА МАТЬ… ! –
ЗЕМЛЮ, ЧТО ВАС ПОРОДИЛА,
Вас одевала, кормила.
В мусорных свалках она,
Химией и радиацией
Сильно заражена!
Горькими стали Воды,
Мусора горы – отходов!!!

Что же нам делать, Веточка,
Милая, как нам быть???
Глядь, за Полынной веточкой
Божия Мама стоит:
– Я ПОДАРЮ ВАМ ВНУКОВ,
ИХ НАУЧИТЕ ЛЮБИТЬ!
И предстоит вашим Внукам
Новый Мир сотворить.
Я же за вас помолюся,
Чтобы Отец мог простить
Вашу Гордыню, Детки –
Сильно себя наказали!
Трудную Долю, Детки,
Вы от Рожденья избрали 🙁
СБРОСИТЕ КРЕСТ НЕЛЕГКИЙ,
В СЧАСТИИ БУДЕТЕ ЖИТЬ,
И НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРИ ЭТОМ
БОГА ОТБЛАГОДАРИТЬ!
Только Полынную веточку
Я вас прошу сохранить…

Дитятки…  Дитятки…  Дитятки…
Деточки…  Деточки…  Деточки…
Божия Мама с Ребенком –
В ручках – Полынная веточка…

                                    17 мая 2013 г.



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

«Татусі — захисники Вітчизни». Присвячується Героям-ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС

«Татусі — захисники Вітчизни». Присвячується Героям-ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС

P1180646

Організатори заходу: Центр духовного розвитку та творчої ініціатитви «Гармонія» – Наталя Веселицька та Ірина Дживаго; за сприяння Королевської Анни Віталіївни – заступника директора з наукової роботи Національного музею «Чорнобиль», заслуженого працівника культури України.

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
…Лиш пам’ять усе пам’ятає.

Олена Матушек із книги-фотонарису
М. Загреби «Під полиновою зорею» (1996).

P1180643
27 квітня в Національному музеї «Чорнобиль» (провулок Хоревий,1) відбувся патріотично-виховний захід «Татусі — захисники Вітчизни» до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи для учнів спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №138 Шевченківського району м. Києва, учнів загально-освітньої школи №97, студентів кафедри екології та безпеки життєдіяльності Національного транспортного університету. На захід були запрошені працівники ЦРБ ім. М.О. Некрасова ЦБС Голосіївського району м. Києва.

Національний музей «Чорнобиль» є багатофункціональним історико-культурним закладом, який поєднує наукову, культурно-просвітницьку діяльність з діяльністю сучасного музею з архівування, збереження та оприлюднення історії ядерної аварії на Чорнобильській АЕС як найбільш важкої радіоекологічної катастрофи ХХ століття.
Бібліотеки ЦБС Голосіївського району м. Києва вже тривалий час співпрацюють з ГО Центр духовного розвитку і творчої ініціативи «Гармонія», який очолює видавець, письменниця, поет, художник, дизайнер, педагог — Наталія Веселицька. Захід розпочався віршем «Прошли года. Комбат, построй, поверку сделай батальона» ... Читає Наталія Веселицька. 
Ірина Дживаго, поет, художник музикант, педагог,  розповідає: «Ці слова належать автору книги «731 спецбатальону» Володимиру Гудову,  учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед присутніх на заході була Світлана Одинець — керівник ГО «Об’єднання інвалідів «Джерело натхнення».

Архангел-Міхаїл — захисник міста Києва, зображений на гербі.
Продовжив виступ голова Асоціації членів Національної спілки художників України учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, художник, співавтор гербу міста Києва — Дрюченко Юрій Петрович. Він розповів, що сьогодні відкрито Міжнародну пересувну виставку «Чорнобиль-86» творів членів Асоціації Національної спілки художників України, яка розміщена в двох приміщеннях: в конференц-залі Національної парламентської бібліотеки та у актовому залі Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України.
Разом з Жоржем Івановичем Шанаєвим робили пересувну виставку в м. Чорнобиль (2012 р.). 

Шанаєв Жорж Іванович — художник, член Національної спілки художників України, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, очолює Київське відділення ГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів», наш друг та партнер.

Жорж Іванович перший в світі розробив технологію підводного склеювання. Клей не боїться води. За цю розробку він і став Лауреатом Державної премії СРСР в галузі науки і техніки. Жорж Іванович – професійний водолаз. Він не тільки розробив цю технологію, але й з групою інших водолазів поїхав до Чорнобиля та виконував роботи, герметизуючи цим клеєм деталі саркофагу.
Для присутніх автор виконав пісню «Чорнобиль».
Ведучі Наталія Веселицька та Ірина Дживаго щиро подякували всім присутнім та учасникам заходу, побажали міцного здоров’я та миру.
Цей гіркий досвід Чорнобильської катастрофи став для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти світ! 
Репортаж з сайту партнерів ЦБС ГОлосіївського району.


Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Подарунки на фронт від учнів спеціалізованої школи I-III ступенів №138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу.

2016-04-30_10.56.28_ok_NEW!!! Завдяки волонтерам «Музейні бджілки» пасхальні яйця, які були зліплені із пластиліну (малювання пластиліном на рошеновському картоні)  дітьми спеціалізованої школи I-III ступенів №138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу (м. Київ) разом з привітанням Каті Сірик, потрапили до фронту.

Воїни-захисники (Катя Сірик)

                       Хоробрий солдатик  воює в АТО.
                       Душа в нього плаче за друга свого.
                       І родини сумують за синів і батьків,
                       Бо їхні рідненькі воюють на передовій.

                       Хвилюється серце за воїнів наших.
Підтримаймо, друзі, солдатів найкращих!

Пасхальні яйця 6 класу та павутиння проти негативу.
Пасхальні яйця 6 класу та павутиння проти негативу.

Ми бережемо життя наших бійців, тому на їх обличчям смайлики. Ми слідуємо прикладу волонтерів, які возять воїнам Вітчизни пакунки з подарунками.

Пасхальні яйця 7-А класу

IMG_2064_ok

IMG_2081_ok

IMG_2077_ok IMG_2075_ok


Ми вдячні «бджілкам» за можливість подарувати нашим захисникам подарунки до Пасхи від щирого серця.
У ліпленні яєць прийняли участь 7-А та 6 клас школи.

IMG_2087_ok

Ще на фото ви бачите павутиння для збору негативу для гарного настрою. Їх нам передала наша знайома пані Наталя.2016-04-29_12.28.19_ok!!!

Ще один вірш Каті Сірик для наснаги:

                     Батьківщина

     Подивіться, подивіться
                     птахи вже летять.
                     На рідну, дорогеньку
                     земленьку спішать.
                     Не літали, не співали
                     На чужині тій.

                     А на рідній Батьківщині
                     Заспівали всі.
                     От вам приказка гарненька:
                     «Любіть Україну,
                      як оті птахи далекі
                      люблять Батьківщину».

Вірші Каті приніс нам її брат Богдан, якій навчається у 138 школі. Ми йому дуже вдячні!

Щоб бачити події волонтерською допомоги — заходьте до Фейсбуку та шукайте сторінку «Маскувальна сітка на Вежі над Дніпром».



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Урочисте відкриття виставки Василя Завгороднього, презентація його творчості та книги «Клич із Вирію»

Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «ГАРМОНІЯ»

Сценарій
«Клич із Вирію»
Присвячується Василю Завгородньому з
нагоди 90-річчя від дня народження

Автори тексту
та ведучі програми:
Наталія Веселицька
та Ірина Дживаго

IMG_0028

IMG_9921

IMG_9920

ТВ «Культура». «Клич з вирію» Василя Завгороднього.

Газета «Культура і життя». Світлана Соколова

Відеоряд 01. Афіша з картиною «Моя Україна».

Слайд1

IMG_0045
«Замилування». Василь Завгородній.

Слово директора Національного музею літератури України
Сороки Галини Олексіївни

IMG_0030Відеоряд 02. Василь Завгородній в майстерні.

Слайд2Ведуча 01. Сьогодні ми маємо можливість вшанувати пам’ять видатного українського митця, геніальної творчої особистості – художника – члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії імені Катерини Білокур;

Відеоряд 03. Василь Завгородній співає.

Слайд3Ведуча 02. письменника – поета та прозаїка; співака – заслуженого артиста України, соліста Державного академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки – Василя Леонтійовича Завгороднього.

Ведуча 01. Почути його живий, незабутній голос нам допоможе запис, якій було зроблено на українському радіо 11 років тому в авторській програмі Емми Бабчук «Суботні зустрічі».

00.00 – 04.28

Відеоряд 04. Обкладинка книги про Авдієвського.

Слайд4
«Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки». Книга Володимира Корнійчука, яку було видано видавництвом «Криниця», 2012.

Ведуча 02. Слово надається Андрієвському Леоніду Івановичу, народному художнику України, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступнику голови Українського Фонду культури.

Виступ Андрієвського Леоніда Івановича, заступника голови Українського Фонду культури, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, директора видавництва «Криниця».

IMG_9927Ведуча 02. Є приємний і особливо цінний подарунок для родини Завгородніх – книга про маестро Анатолія Авдієвського письменника Володимира Корнійчука.

На сторінках цієї книги є світлини картин Василя Завгороднього та незабутні моменти із його артистичного життя. Цю книгу родині дарує Леонід Іванович Андрієвський, директор видавництва «Криниця».

Відеоряд 05. Афіша М. М. Шелеста.

Слайд5Ведуча 02. Слово надається Миколі Миколайовичу Шелесту, заслуженому художнику України та Польщі, який знав героя нашої програми.

Виступ Миколи Миколайовича Шелеста.

IMG_9933Відеоряд 05. Фотопортрет Завгороднього.

Слайд6Ведуча 01. Для тих, хто знав Василя Завгороднього, знайомий з його творчістю та для тих, хто випадково потрапив на цю урочисту подію, нагадаємо деякі віхи його життя.

Відеоряд 06. Родина Завгороднього.

Слайд7Ведуча 02. Народився Василь Леонтійович 26 жовтня 1925 року в селі Водяне, нинішньої Кіровоградської області. Ветеран Другої світової війни.

Відеоряд 07. Фотопортрет Паторжинського.

Слайд8Ведуча 01. У 1950 – 1955 роках навчався у Київській консерваторії, у класі видатного педагога і співака Івана Паторжинського.

Відеоряд 08. Фотопортрет Завгороднього.

Слайд9Як соліст Українського народного хору ім. Григорія Верьовки одним з перших отримав високе звання Заслуженого артиста України у 1967 році.

Відеоряд 09. Фотопортрет Завгороднього в дитинстві.

Слайд10Ведуча 02. З дитячих літ мав хист до малювання. Був учасником багатьох мистецьких виставок починаючи з 1959 року, а з 1968 року – персональних.

Відеоряд 10. Картини Василя Завгороднього, що зберігаються в музеї хору ім. Григорія Верьовки.

Слайд12Слайд11

Слайд15

Слайд13Слайд14

Ведуча 01. Василь Завгородній створив понад 150 портретів артистів хору ім. Григорія Верьовки, які зберігаються в музеї хору.

В 1991 році Василь Леонтійович став Членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Відеоряд 11. Фото «Музей козацької слави в творах Василя Завгороднього».

Слайд14

Ведуча 02. У Переяслав-Хмельницькому з 2003 року працює «Музей козацької слави в творах Василя Завгороднього», де представлено більше 200 його робіт.

У 2010 році в селі Нечаївка в музеї письменника Юрія Яновського на рідній Кіровоградщині була відкрита постійно діюча експозиція його творів.

У Кіровоградському художньому музеї відкрито експозицію до 90 річчя Василя Завгороднього. (2015)

Відеоряд 12. Фото картин та різблення Завгороднього.

Слайд16Ведуча 01. Малярські, різблярські, скульптурні роботи Василя Завгороднього зберігаються в багатьох музеях України та за її межами, зокрема у Музеї українського народного декоративного мистецтва, Кіровоградському художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, Історичному музеї та Музеї Лесі Українки в Києві, Музеї гетьманства, музеї О. Довженко в Сосниці, Національній спілці майстрів народного мистецтва України, в музеях Батурина і Полтави, музеї Лесі Українки в Грузії та в приватних колекціях.

Відеоряд 13. Фото обкладинок книг Василя Завгороднього.

Слайд17Ведуча 02. Василь Завгородній виявив себе також як майстер слова: впродовж життя писав «у стіл», але за наполяганням друзів видав книгу «Мій хутір» у 2008 році, незадовго до смерті підготував другу – «Клич із Вирію».

Сьогодні вона буде презентована шановному панству.

Відеоряд 14. Фото Юрія Петровича Дрюченка і Жоржа Івановича Шанаєва.

Слайд18Ведуча 02. Привітати присутніх ми запросили художників Юрія Петровича Дрюченка, голову Асоціації членів Національної спілки художників України учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та художника, письменника, Жоржа Івановича Шанаєва, члена Національної спілки художників України, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, заслуженого водолаза, Лауреата Державної премії СРСР в галузі науки і техніки; Лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького.

Виступ Юрія Петровича Дрюченка.

IMG_9940Виступ Жоржа Івановича Шанаєва.

IMG_9944Привітання від Кіровоградського художнього музею.

Для гостей заходу прозвучало привітання від Кіровоградського художнього музею.

вiтал_ний_листВідеоряд 15. Фото «Завгородній співає».

Слайд19Ведуча 01. А зараз деякі цікаві подробиці із життя майстра творчості.

Блискуча кар’єра співака Василя Завгороднього почалася випадково – він опинився в потрібний час у потрібному місті. Його помітили та оцінили достойно.

Саме про це вам розкаже його донька Олена Василівна Завгородня.

Олена Завгородня розповідає про щасливий випадок.

IMG_9947В роки другої світової війни Завгородній воював в Украні, Чехії, Угорщині, Словаччині, Австрії. Травень 1945-го зустрів у Відні. Демобілізувався тільки у 1950-му.

Хотів повернутися додому і влаштуватися в картель художників, але в Кіровограді на вулиці побачив оголошення: «Кіровоградському музичному театру потрібен художник». На роботу його взяли одразу. Помітили, що у нового художника ідеальний слух та приємний баритон. Тому основні обов’язки він суміщав з партією Остапа в опері «Тарас Бульба».

Опера мала успіх. Артисти почали готуватися до поїздки в Москву. Щоб підготувати трупу до гастролей, в театр приїхав оперний співак, народний артист УРСР, професор Київської консерваторії Іван Паторжинський. Паторжинський, почув Василя, одразу запросив його навчатися в свій клас. У Василя не було ні середньої, ні музичної освіти, але в нього був талант і велика працездатність!

Аудіозапис пісні «Чом дуб не зелений».

Відеоряд 16. Фото картини «Маестро Авдієвський». Художник Василь Завгородній.

Ведуча 01. Нещодавно з життя пішли знакові фігури української культури: Анатолій Авдієвський та Леопольд Ященко. Вшануємо пам’ять митців хвилиною мовчання.Слайд20Метроном. Хвилина пам’яті
Анатолія Авдієвського та Леопольда Ященка.

Відеоряд 17. Фото «Василь Завгородній».

Слайд21Ведуча 01. Все життя Василь Завгородній малював, збирав різні цікаві за формою коріння та коряги. Пішовши на пенсію, віддався образотвочому мистецтву – малярству, різьбленню по дереву, коренепластиці. І все це було по-справжньому. Як і все, що він робив.

І знову – щасливий випадок!

Олена Завгородня розповідає про щасливий випадок.

Передивляючись пресу, директор Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника Михайло Сікорський випадково побачив фото робіт Завгороднього та захотів придбати одну з них для заповідника. А коли познайомився с майстром, то запропонував організувати персональну виставку. Виставка мала великий успіх, і в Переяславі-Хмельницькому поряд з Музеєм «Заповіта» Тараса Шевченка, відкрився Музей козацької слави в роботах Василя Завгороднього.

Відеоряд 18. Фото обкладинки книги «Клич із Вирію». Емма Бабчук, Заслужений журналіст України.

Слайд24Ведуча 02. Ми вже казали про те, що Василь Завгородній проявив себе також як майстер слова.

Сьогодні про книгу Василя Завгороднього «Клич із Вирію» розповідає Емма Бабчук, Заслужений журналіст України, автор незабутніх «Суботніх зустрічей» на Національному радіо.

Емма Антонівна Бабчук презентує книгу «Клич із Вирію»,
а також ділиться своїми спогадами про митця.

IMG_9955
IMG_9979 Бандурист Олександр Гончаренко.

Марія Сметанська, доцент Національного університету архітектури і будівництва, ділиться враженнями від творчості Завгороднього, а також читає його вірші, зокрема

«Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось
Хоч невеличке, хоч на час!»
Т. Шевченко

IMG_9974Та теє лихо не приснилось
Не невеличке, не на час,
Смертельним кроком наступило
Чужинським чоботом на нас.

Несуєтні таки ж од Бога
Ці прометеєві слова,
Що йдуть між люди. Їх дорога
Вовік легкою не була.

Слова і снуть, слова й колишуть,
Слова проводять в довгу путь,
Слова скипають, вогнедишать
Слова запалюють і б’ють.

Брати мої, потужним робом
Піднімем вгору правди меч!
Пера списом, вогненним словом
Ми скинем голову із плеч

Не правди змію! А заброди?
Їх перетне дев’ятий вал!
Й во славу рідного народу
Святу, омріяну свободу
Таки зведем на п’єдестал!

Вересень 2004 р.

Та інші з книги «Мій хутір».

IMG_9968Виступають люди, які знали Василя Завгороднього
як людину і творчу особистість.

Микола Оцун, культуролог, просвітянин, член спілки майстрів народної творчості.

IMG_9990Розповідає про культурний пласт та творчих особистостей, з якими пов’язане життя і творчість Василя Завгороднього.

Анатолій Андрійович Сафронов, народний артист України, бас-профундо хору ім. Григорія Верьовки, друг родини Завгородніх з 1966 р. розповідає про Завгороднього співака, портретиста хору, а також про пригоди на гастролях, зокрема в Парижі в 1969 році.

IMG_0006Світлана Петрівна Пригонюк, мистецтвознавець, завідувач науково-дослідного сектору «Музею козацької слави. Твори Василя Завгороднього». Розповідає про створення та творче життя Музею козацької слави.

IMG_9951Іван Пилипович Заєць, соліст хору ім. Г. Верьовки, співав з Завгороднім.
Розповідає про Василя Завгороднього як патріота, співака, художника.
(Дивись спогади Івана Зайця).

IMG_1885Ала Георгіївна Диба, літературознавець, член Національної спілки письменників України. Розповіла про «розкіш спілкування» з Василем Завгороднім.

IMG_1869Михайло Йосипович Зьола про дискографію Хору, яку він укладав.

IMG_9995Поетка з Хотянівки Світлана Грищенко поділилася своїми враження від творчості Завгорднього. Прочитала свої вірші.

IMG_1860Онучки Василя Завгороднього Марічка та Олеся розповідають про свого діда.

IMG_1877IMG_1881

Наталія Веселицька, директор Центру духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія» та видавничо-інформаціонного центру «Майстер-десант» подарувала родині Завгородніх пасхальне яйце та вірш «Гармонія Всесвіту».

IMG_0024Відеоряд 19. Василь Завгородній в майстерні.

Слайд2Олена Завгородня. Слова подяки

Шановна Галино Олексіївно!
Шановні співробітники музею!

Щиро дякую за допомогу, сприяння, надання можливості представити мистецьку спадщину мого батька, через серце і творчість якого до нас говорить Україна. Його мистецтво було високим служінням. Я дякую усім причетним до організації виставки і презентації, усім, хто прийшов і відчув духовну енергію цієї події.

Відеоряд 20. Афіша з картиною «Моя Україна» + пісня «Києве мій».

З великою радістю я дарую до колекції музею скульптурні портрети українських письменників та книги Василя Завгороднього, зі сподіванням, що батькове мистецьке служіння і спілкування з людьми продовжиться в прекрасному Національному музеї літератури.

Звучить пісня «Києве мій» у виконанні Василя Завгороднього.

Гості заходу спілкуються та фотографуються, співають народні пісні
і зовсім не збираються розходитися.

IMG_0066IMG_0056Фоторепортаж Георгія Несена та Наталії Веселицької.

Спогади Івана Зайця

Людина у трьох іпостасях: патріот, співак, художник

Упродовж багатьох років мені пощастило працювати у знаменитому українському народному хорі імені Григорія Верьовки, провідним солістом якого був Василь Леонтійович, заслужений артист України, член художньої ради цього видатного творчого колективу.

Його шлях до сцени проліг через голодне колгоспне дитинство, німецьку окупацію, фронтові випробування. Освіту здобув у Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського: вокальний талант вчорашнього фронтовика помітив видатний співак, професор Іван Паторжинський та зарахував його до свого класу. Василь Леонтійович був наділений рідкісного тембру баритоном, винятковою сценічною зовнішністю, мав всі передумови стати прекрасним оперним виконавцем. Проте молодий артист дуже любив українську народну пісню, захоплювався творчістю … Леонтовича та інших глибоко національних композиторів та співаків, тому з ентузіазмом відгукнувся на запрошення фундатора українського народного хору професора Григорія Гурійовича Верьовки, з колективом якого об’їхав півсвіту.

Василь Леонтійович був дуже чутливий і уважний до молодих голосистих співаків, щиро передавав свій багаторічний вокальний досвід. Радив вивчати багату пісенну спадщину українського народу, збагачувати свою загальну, зокрема, мовну культуру.

Василь Леонтійович запропонував мені співати з ним у дуеті, що згодом увінчалось записом грамплатівки українських народних пісень.

Був справжнім другом, товаришем, порадником у найвищому розумінні слова. Якщо він критикував – то тільки справедливо, якщо допомогав – то від щирого серця, якщо навчав – то сумлінно і доброзичливо.

Василь Леонтійович був діяльним патріотом, пропагував народні пісні та думи, майстерно виконував їх у кожній концертній програмі. Дбайливо ставився до українського слова, знав сотні народних пісень, які рекомендував молодим співакам. Був лицарем-захисником української мови. Делікатно бесідував з молодими артистами, які, переїхавши до столиці, поспішали перейти на російську мову. Ділився з ними своїми роздумами, досвідом, враженням від зустрічей з українцями Франції, Канади та інших країн. Говорив як тонкий психолог – мудро, ненав’язливо, а людина задумувалась, чи варто зраджувати рідну мову, і багато хто з артистів хору уник цієї спокуси (в непрості часи очоленої Щербицьким посиленої русифікації України).

Пам’ятаю його поради випускнику консерваторії Олександру Мартиненку, який після репетиції у колі товаришів вів розмови російською мовою. Василь Леонтійович, послухавши розповідь співака, щиро, по-дружньому порадив: «Сашко, все про що ти говорив, можна було б передати і нашою українською мовою. Адже ти працюєш не в хорі П’ятницького, а в народному українському хорі ім. Григорія Верьовки. Наш хор цікавий для світу саме унікальністю української пісенної культури, ми можемо пишатись нашими піснями, рідною мовою,, яку ми вперше почули від матері». Упродовж багатьох років Олександр пам’ятає доброзичливе мудре слово Василя Леонтійовича, збагачує свій репертуар народними пісенними творами, прищеплює своїм учням любов до народної пісні та рідної мови.

Талановитий співак, чудовий інтерпретатор народних пісень Василь Леонтійович всіляко підтримував молодих співаків, давав слушні поради щодо виконання народних творів. Він щиро вітав створення цікавого самобутнього тріо під назвою «Золоті ключі» у складі Ніни Матвієнко, Марічки Миколайчук і Валентини Ковальської. Як член художньої ради Василь Леонтійович сприяв включенню «Золотих ключів» до концертної програми хору. Сьогодні репертуар славетного тріо поповнив золотий фонд українського радіо.

Окрім вокального таланту, Василь Леонтійович був від природи обдарованим художником, твори якого з великим успіхом експонувались у приміщеннях музеїв, театрів, художніх павільйонів.

Був людиною великої фізичної витривалості, міг багато і плідно працювати. Після багатогодинних переїздів (перельотів), коли нарешті, втомлені, ми потрапяли до готелю, Василь Леонтійович поспішав (і нас кликав з собою) подивитись місто, пам’ятки мистецтва та архітектури, швидко відщукував місцевий художній музей. Дорогою робив замальовки, помічав цікавинки, зарисовував оригінальні типажі, а потім в готелі доопрацьовував свої начерки і дивував нас новими портретами та пейзажами, а також спостережливістю та працездатністю. Також створював художні композиції з корневищ, які вишукував у лісі і перетворював у дивовижні мистецькі твори.

Він цінував дорогоцінний час, намагався не втрачати жодної хвилини. Підчас гастрольних подорожей Василь Леонтійович знаходив цікаві сюжети і втілював – увічнював пензлем все те, що хвилювало його серце. Він написав понад 150 портретів артистів улюбленого хору, серед яких Григорій Верьовка, Елеонора Верьовка-Скрипчинська, Микола Шраменко, Віктор Мокренко, Анатолій Авдієвський, Анатолій Сафронов, Валентина Черпун, Валенина Деркач, Іван Заєць, Володимир Перепелюк, Станіслав Павлюченко, Яків Міщенко та інші.

Василь Леонтійович любив свою родину. Разом з дружиною Оксаною виховали доньок Ірину та Олену, які потішили батьків онуками, був щасливим дідусем та прадідусем.

Роки спливають як води Дніпра, а я добре памятаю кожну розмову і щиру пораду Василя Леонтійовича. Пригадую гастролі улюбленого хору ім. Григорія Верьовки під час Днів літератури і мистетцтва України у Російській Федерації. В Іркутську керівництво хору доручило мені виступити по телебаченню з розповіддю про хор та його гастрольні подорожі. Постало питання: якою мовою виступати по телебаченню? Я звернувся за порадою до Василя Леонтійовича, а він одразу відповів мені: «Мова Шевченка приваблює людство, а ми боїмося святою його мовою спілкуватися у Росії. Хто щось не зрозуміє, то хай зателефонує до нас і ми розтлумачимо кожне слово». Після телеефіру до готелю телефонували глядачі – росіяни і українці – дякували за концерт і розповіді про творчий шлях українського народного хору, створеного видатним композитором, професором, знавцем фольклору, пропагандистом народної творчості Григорієм Гурійовичем Верьовкою у буремному 1943 році.

У наступному – 2013 – році славетному хору виповнюється 70 років, у вінок слави якого вніс часточку свого життя яскравого таланту справжній патріот, видатний співак, художник і громадянин, захисник вітчизни, заслужений артист України Василь Леонтійович Завгородній.

Сумно говорити про те, що Василь Леонтійович відійшов у вічність, але всі ми будемо пам’ятати його безсмертні мистецькі справи та людську доброту. Земля йому пухом і вічна пам’ять.

Іван Заєць, журналіст,
соліст Національного заслуженого
українського народного хору
імені Григорія Верьовки.
2012 р.

Спогади опубліковано у книзі «Клич із Вирію».

Василь Завгородній в «Суботніх зустрічах» Емми Бабчук.

Пісні у виконанні Василя Завгороднього.

«Ой чорна я си чорна»

«Дніпряночка».



Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Проект Симфонія здоров’я" : Сайт присвячено татам, від мудрості, досвідченості та батьківської сили яких нині залежить майбутнє країни Україна.

Перейти к верхней панели